Громада Луцька та його околиць на зламі 16-17 ст.

Громада Луцька та його околиць на зламі 16-17 ст.

2019-12-09T10:16:27+00:0009.12.2019|Історія|

Питання організації місцевого самоврядування  у середньовічну добу дослідників зацікавило уже давно.

Історик 19 сторіччя П.І. Іванішев опублікував у журналі « Русская беседа» за 1857 рік працю « О стародавних сельских громадах в Юго-Западной Руси» .

Примітно, що він аналізує організацію громади на прикладі середньовічного Луцька. Зокрема, цей дослідник вказує, що, коли містечку або ж городу надавалося магдебургське право, то міський люд відділявся від іншої громади і складався у самостійну корпорацію, вводив осібне правління на виборчій основі і таким чином , ставав вільним від сільських народових зборищ. Однак при цьому громада міста слабшала, а тому залишала зв’язок між колишніми околицями. Луцьк мав магдебургське право і своє передмістя-Окопище. Воно належало до громади сіл Вишкова, Жидичина, Теремного, Яровиці, Липлян та Дворця і залишалося місто з ними якби в одній громаді.. Такі села називалися околичними. Із відомих нам пам’яток писаного законодавства, що дійшли до наших часів, дізнаємося про те, що зв’язок між містом та околичними селами визначався не законами та угодами, а лише традиціями: « вони здавна з нами о шкоди всякі схожалися».

Кожне село мало простір землі із чітко встановленими межами . Округ громади сягав доти, доки була земля. До сільської громади належали всі особи» простого стану» – котрі жили у цій окрузі і мали постійну оселю: такими були королівські, панські, монастирські і церковні селяни.

Окрім цих, до громади належали  шляхтичі, які були власниками або орендували певний маєток  і брали на себе військову повинність.

Кожна громада мала свої зборища. Копи збиралися у разі необхідності вирішення спірних питань. Основними зборами були віча. Право брати участь у віче мали тільки ті особи, які постійно проживали на території певної громади і мали своє житло. Коли ж вирішувалися важливі питання, у віче брали участь і так звані « сторонні» – по одній особі із сусідських громад.

Як бачимо, ідея агломерації має свої історичні витоки, хоча, звичайно, з того часу багато чого змінилося , отож, ми  маємо враховувати конкретні суспільно-політичні та соціально-економічні обставини свого часу.