Сади у нашому краї

2019-08-12T16:33:29+00:0012.08.2019|Економічні традиції|

У 1581 році у Буремецькому лісі, що належав Жидичинському монастиреві, росли сосни, липи, груші, яблуні та черешні.

А далі знаходимо, що  наприкінці 16 сторіччя «В садах щепы поломано, в пасецы ульи подранные город, сажовки, вино. Очевидно, вирощували у нас у давнину  виноград.

У 1618 році в одному із документів про конфлікт шляхтича Ілляша Сулятицького і архімадрита Жидичинського Гедеона Балабана згадується, що вищезгаданий шляхтич пограбував «монастирський огород», викопавши 2 вина насадженого корчов п’ят». Отож,  йшлося також  про  виноградні насадження.

Слуги луцького владики Кирила, коли воювали із архімандрією Жидичинською, щоб обернути в унію,крали тут щепи яблуневі, грушеві, виноград, зіпсували млин Боголюбський.

Традиція монастирських садів зберігалася до 19 сторіччя, а далі священники жидичинські продовжували утримувати сади. Як розповідали колись  старші люди, поблизу церкви були сади. Священники просили місцевих діток про допомогу, а у знак вдячності отримували ласощі із саду стільки, скільки вміщалося в їхній фартушок.  У другій половині 19 сторіччя сади належали арендаторові чеху ( на жаль, прізвище його поки що невідоме). А далі  – у 1894 року садами знову стала розпоряджатися церква, а після Другої світової війни сад став шкільним. Ще й ми пам’ятаємо, що був він розташований там, де зараз знаходиться стадіон Жидичинського ліцею.

Іраїда Майданець, краєзнавець