Конокради на жидичинських ярмарках 16 сторіччя

Конокради на жидичинських ярмарках 16 сторіччя

2019-07-30T09:53:33+00:0030.07.2019|Економічні традиції|

Веселими були ярмарки у Жидичині, і люд збирався тут різний. Одні  продавали свої вироби, інші-смаколики, а ще інші  пропонували обновки. Та, на жаль, не обходилося і  без неприємностей. Як правило. Основними документами тої доби є судові записи. Вони ж, звісно, не повідомляють про позитивні речі на ярмарках, а про те, чим люди лишалися невдоволені.

9 березня 1575 року до Луцького гродського суду надійшла скарга боярина і селян із села Бережка Волинського воєводи і Луцького старости князя Богуша Корецького про те, що на жидичинському ярмарку його пограбували олицькі селяни. Тоді ж селяни Луцького війта Євстафія Єло-Малинського побили слуг пана Василя Борзобагатого-Красенського.

А у червні цього ж року упізнали краденого коня в обійсті диякона пана Януша Жабокрицького Васка. Власник  коня– землянин Гнат Покащівський, звернувся до жидичинського урядника Калиша Золотаревича, щоб той вирішив справу із поверненням коня, але урядник нічого не зробив для вирішення конфлікту, а тому справа продовжувалася у Луцькому гродському суді. Майже одночасно на Жидичинському ярмарку хтось украв вола у берестейського міщанина Куна Зіневича та його приятеля Чачага. У грабежі вола вони звинувачували Луцького війта Івана Чаплича-Шпановського.

Як бачимо, грабіжників цікавили коні та воли. Що ж, вони виконували різні функції. Коні виступали одночасно і тягловою силою, і засобом пересування¸ і для верхової їзди, далеких поїздок, військових походів тощо.  Воли використовувалися як традиційна тяглова сила аж до початку 19 сторіччя. У плуг запрягали тоді переважно волів.

Отож і не дивно, що середньовічні грабіжники піддавалися спокусі отримати підтримку для свого господарства, бо купити коня чи вола міг дозволити собі далеко не кожен.

Іраїда Майданець, краєзнавець