Духівник народного училища у Жидичині у середині ХІХ сторіччя

Духівник народного училища у Жидичині у середині ХІХ сторіччя

2019-06-25T14:42:25+00:0025.06.2019|Історія|

Священник Петро Левицький правив у Жидичинській Свято-Миколаївській церкві з 1843 року. Тоді йому вже виповнилося 56 років. Його дружину звали Текля Йосипівна. Вона була дочкою потомственного священника Йосипа Лаврентійовича Пінькевича – настоятеля  Черченської парафії Святої Параскеви Ковельського уїзду. У сім’ї були діти: Петро, Костянтин та Афанасій.

Жидичинському приходу належали села Жидичин, Липляни, Сапогів, Жабка, Небіжка, Рокині, Клепачів, Свози, Човниця, Вулька Сокирицька та Яровиця.

Син жидичинського священника Петро народився у селі Жидичин, у 1861 році закінчив Волинську духовну семінарію, служив у селі Синово, звідти був переведений у Гуту Ратенську.

Цікавою є доля іншого сина отця Петра – Костянтина.  Він, очевидно, мав гарний  голос та чудовий музичний слух.

Костянтин Левицький навчався у  Волинській духовній семінарії.  Згодом співав у Почаївському вікарійському хорі, звідки наказом 1860 року викликаний у Петербургський хор.  Проте там, на чужині, він не забував про рідний край. Через 5 років  все-таки повернувся у рідний Жидичин, шукав місце служіння. З 1866 по 1868 рік був духівником Жидичинського народного училища. Його голос лунав на рідній землі і навчав він не лише церковному співу, а й лікував душі, спрямовував юні серця на шлях до спасіння.