Клепачівська смолярня

Клепачівська смолярня

2019-05-23T15:19:24+00:0023.05.2019|Економічні традиції|

За даними 1798 року у селі Клепачів було 17 дворів, із 86 (41/45)
мешканців 84 належали духовенству; буда Клепачівська (смолярня) мала 2
двори, 22 (15/7) мешканців, із яких 4 (2/2) мали статус міщан, решта належали
до вільних.
Зовсім не дивно, що у Клепачеві розвивалися лісові промисли. Навколо
– густі ліси . Отож, сировини вистачало. Для ковальського ремесла
використовувалося деревне вугілля, а смола була засобом консервації дерева
у будівництві та водному транспорті. Така продукція не лише
реалізовувалася в Україні, а й відправлялася за кордон.
Виробництвом смоли та вугілля займалися невеликі підприємства –
буди. Очолював виробництво орендатор, який призначався або власником-
феодалом, або ж державою. Здійснювали безпосередні роботи робітники –
мешканці тої місцевості, де знаходилася смолярня.
Вугілля випалювали із бука, дуба або граба. Виробництво смоли і
дьогтю зародилося в Україні в 11–12 ст, а найбільших розмірів сягнуло у 16
ст, однак загальний обсяг залишався порівняно невеликим. Деревну смолу
застосовували під час спорудження човнів, барж, стругів і для виготовлення
канатів, дьоготь – здебільшого у побуті.
Смолярі витоплювали свою продукцію в спеціальних ямах – «долах».
Викладали стінки ями круглими колодами, знизу, на дні, робили підмостку із
дерева, обмазуючи її глиною. Накривали діл зверху колодами і засипали

землею товстим шаром. На одній із бічних стінок залишали отвір – «щіпу»
для обпалювання та виходу смоли.
«Щіпа» виготовлялася зі старих ялинових і соснових пеньків та
повалених дерев. Пеньки викопували, очищали від порохна і розколювали
сокирою на тріски. Їх складали на купи і, закривши яму (долу), обкладали
соломою. Підготовлену суміш запалювали через отвір у верхній частині. У
процесі горіння отвір закривали. Цей технологічний процес тривав 7-12 днів.
Закінчували роботу тим, що спускали смолу у спеціальну бочку. Таким же
способом добували і дьоготь, але вже із іншої сировини – березової кори.
Як бачимо, робота по виготовленню смоли була важкою і кропіткою.
Вона потребувала певної зосередженості, відповідних знань та навиків, що і
демонстрували клепачівці на смолярні.
Будницькі промисли були характерними для Волині до 19 століття.
Тоді їх замінили нові технології.

Іраїда Майданець, краєзнавець