Середньовічна корчма у Жидичині

Середньовічна корчма у Жидичині

2019-04-14T15:45:41+00:0014.04.2019|Економічні традиції|

В етнографічному довіднику так пояснюється народознавчий термін “корчма” – це старовинний заклад для продажу горілки, їжі та відпочинку подорожніх. Знаходилася у центрі села, інколи – на околиці, на перехресті “великих доріг”.

Звісно корчма не відразу увійшла у народний побут. Та й горілку раніше не так знали, як хмільний мед. Українська корчма була не лише місцем пиятики та розваг. Вона носила характер громадської установи, своєрідного сільського клубу. Тут можна було зустрітися із друзями, обмінятися новинами. Корчма була місцем укладання різноманітних договорів. У корчмі здійснювалися обряди прийняття хлопців у парубоцтво, з’ясовувалися стосунки із односельцями, вирішувалися суперечки.

У Жидичині здавна був шинок, який належав луцькому міщанину Петру Юшкевичу. 10 травня 1565 р.  він скаржився ,що, коли він шинкував у Жидичині на ярмарку, то слуга під декана Луцького Соломон ганявся за дочкою скаржника, а потім, зібравши натовп озброєних людей, увірвався в його шинок, побив посуду і виточив мед та пиво.

25 грудня 1625 року жидичинський архімандрит із капітулою передали в аренду на 3 роки луцькому євреєві Іцхаку корчму з перевозом через річку Стир за щорічних 100 злотих. Цей Іцхак, напевне, отримав жидичинську корчму й раніше, бо у 1624 році граничний коморник Луцького повіту Андрій Дахнович скаржився на жидичинського архімандрита, який «в маетности церковной Жидычине переховывает» баніта луцького єврея Іцхака Шоломоновича, до того ж «корчму  и перевоз на Стыру  оному арендует».

Звісно, у корчмі і пиячили. Про це сказано в народній оповідці:

« Проходячи повз шинок, сивий дідусь тричі знімав шапку і хрестився.

  • Діду. Чого хреститеся? – питали старого.
  • А того, що проходжу через потрійне кладовище: тут люди ховають і здоров’я, і гроші, і своє ім’я.

Зараз сяють тисячами вогнів бари, ресторани, є і корчми. А хочеться, щоб вигравали іскорками вивіски молодіжних клубів, де були б інтелектуальні вправи та цивілізовані розваги як прояв кращих ознак української ментальності.

Іраїда Майданець, краєзнавець